Історія університету
Олександрівське механіко-технічне училище
У 1900 році у повітовому місті Олександрівськ (з 1921 року — Запоріжжя) відкрилося механіко-технічне училище. Від нього і розпочалася біографія нашого ЗВО.
Училище було одним з перших середніх навчальних закладів в Україні. Тут готували техніків-механіків для промислових підприємств.
Першим директором училища менш як рік був Н.Ф. Рудольф, а потім його замінив Денис Миколайович Поддєрьогін, досвідчений прогресивний інженер і педагог. Протягом 18 років директорства він багато зробив для становлення і розвитку училища.
Заняття в училищі розпочалися у приміщенні двокласної народної школи. Одночасно велося будівництво приміщень училища. Навесні 1902 року на вулиці Жуковського (нині — Університетська) спорудили не лише триповерховий комплекс училища, але й майстерні, автономну електростанцію.
У головному корпусі, а також у двох двоповерхових приміщеннях були розміщені класні кімнати, фізичний і механічні кабінети, хімічна лабораторія, клас для малювання, кімната для викладачів і класних керівників, бібліотека, медамбулаторія, актовий зал, магазин, де можна було придбати одяг, взуття, інші промислові вироби.
Учні одержували фундаментальну теоретичну й практичну підготовку: вивчали історію, географію, механіку, фізику, математику, геометрію, електротехніку, основи опору матеріалів, технологію обробки металів і деревини, а також хімію, російську і німецьку мови, закон божий, малювання, чистописання, креслення, співи. П’яту частину навчального часу відводили для роботи у майстернях, оснащених новітніми приладами й устаткуванням, меблями.
В училищі були добре оснащені новим устаткуванням майстерні: механічна, ковальська, токарна, столярна, модельна, а також відділення двигунів.
Олександрівський індустріальний технікум
Через 20 років після створення в Олександрівську механіко-технічного училища, 1920 року воно було реорганізовано в індустріальний технікум з правами інституту. На той час у місті господарювали білі та червоні, анархісти та різні банди. З майстерень училища вивезли верстати, обладнання, по-хижацькому вирубали унікальний сад. Після громадянської війни колектив технікуму з допомогою міської та повітової рад відновив столярну і
Технікум мав два відділення — індустріальне (механіки, машинобудівники) і сільськогосподарське. Понад дві третини студентів були вихідцями з робітничих і селянських сімей. Тому мали неабиякий виробничий досвід, але низький рівень освіти. У 20-ті роки у технікумі діяли підготовчі курси та робфак.
Навчання було платним — 30–50 карбованців за рік + оплата за гуртожиток. Дві третини студентів отримували стипендію, яка 1924 року зросла до 31 карбованця.
Технікум вишукував можливості для допомоги бідним студентам, для чого використовували прибуток виробничих майстерень, виготовляли різні речі на замовлення підприємств — предмети побуту, обладнання.
Навчальний процес у технікумі був безперервним, без сесій та екзаменів. Студенти залучались до громадської роботи, ліквідації неписьменності, будівництва Дніпрогесу, сільгоспробіт.
Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування
За постановою РНК УСРР від 23 березня 1930 р. Запорізький індустріальний технікум був перейменований на машинобудівний інститут ім. В.Я. Чубаря. А з 11 липня цього ж року наказом Наркомосвіти УСРР та ВРНГ УСРР №514 він реорганізований у Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування.
Спочатку тут діяло чотири відділення: сільськогосподарське, тракторне, оброблення матеріалів, ливарної справи. А вже у вересні 1930 року тракторне відділення ліквідували.
Інститут готував фахівців із сільськогосподарського машинобудування не тільки для потреб запорізької промисловості, а й для промисловості всієї України.
У 1931 році створили два відділення — виробниче і конструкторське. Виробниче об’єднувало ливарну, ковальську та механіко-технологічну спеціальності, а конструкторське — ґрунтообробні та збиральні машини. 1934 року створено два факультети: загальнотехнічний (всі загальнотехнічні кафедри, студенти 1–2 курсів) та спеціальний, підпорядкований навчальній частині (3-4 курси, кафедра сільгоспмашин, холодної обробки металів, ковальсько-штампувальна, ливарна справи). Було створено також факультет сільськогосподарського машинобудування.
Ази виробництва та інженерії осягалися в інститутських лабораторіях та майстернях. До 1940 року інститут мав уже 11 лабораторій і 9 навчальних кабінетів, виробничі навчальні майстерні.
У 1939 році інститут перейшов у підпорядкування Наркомату середнього машинобудування СРСР. Було прийнято Статут ВНЗ, затверджений Всесоюзним комітетом у справах вищої школи.
Запорізький автомеханічний інститут
Запорізький машинобудівний інститут
Запорізький державний технічний університет
Запорізький національний технічний університет
Національний університет «Запорізька політехніка»