Попов Веніамін Степанович

У  1948 році закінчив  Челябінський механіко-машинобудівний інститут, був направлений на «Південуралмашзавод», де пройшов шлях від майстра до начальника технологічного бюро цеху металоконструкцій.

У 1951 р. вступив до аспірантури Центрального науково-дослідного інституту технологій та машинобудування у Москві. Одночасно працював молодшим науковим співробітником відділу зварювання. В 1954 р. захистив кандидатську дисертацію. З 1956 р. — доцент кафедри технології металів, з 1958 по 1964 рр. обіймав посаду декана механіко-машинобудівного факультету Запорізького інституту сільськогосподарського машинобудування. Протягом 1964–2006 рр. завідував кафедрою обладнання і технології зварювального виробництва Запорізького машинобудівного інституту.

Впродовж 1978–1993 рр. був ректором зазначеного вишу. За час його керівництва розвивалась і вдосконалювалась структура інституту, згідно з вимогами розвитку промисловості, створювались нові спеціальності та спеціалізації. У 1980 р. механіко-металургійний факультет було поділено на факультети: механіко-металургійний та механіко-технологічний. Таким чином, у цей період в інституті функціонували сім факультетів: окрім вищезгаданих, автомобільний, електротехнічний, загальнотехнічний, машинобудівний, електронної техніки.

У 1974 р. В. С. Попов захистив докторську дисертацію на тему «Дослідження зношування нержавіючих сталей».

Сфера наукових досліджень — трибоматеріалознавство зносостійкості матеріалів. Автор понад 200 публікацій, 6 монографій та навчальних посібників, 42 авторських свідоцтв.

Нагороджений орденом Дружби народів. Удостоєний почесного звання «Заслужений діяч науки Української РСР».